Подарунок від Миколая (казка)

Андрійко дуже чекав на день Святого Миколая. Ще десь за два тижні починав писати листа: складав список подарунків, який весь час збільшувався, малював малюнок, не забував розповідати у листі про свої добрі справи. Поруч зазвичай сидів його чотирилапий друг Мурчик і уважно спостерігав за дійством.

-І тобі, Мурчику, попрошу подарунок в Миколая, – говорив хлопчик. – Ти тільки більше не замотуй мамині нитки, будь чемним котиком.

Мурчик дивився на хлопчика великими зеленими очима і задоволено муркотів.

А перед самим довгоочікуваним святом в Андрійка піднялася температура і розболілось горло. Хлопчик лежав у ліжку, від якого не відходили мама з татом, а поряд скрутившись клубочком, примостився Мурчик.

-Андрійку, синочку, випий ліки, – вмовляла мама, наливаючи повну ложку мікстури.

-Вона гидка. Не хочу…

-Ти вже у мене майже дорослий, – промовив Андрійків тато. – Маєш розуміти – треба.

-А я не хочу, – вередував хлопчик.

-Будь чемним, сьогодні ходитиме Миколай, принесе тобі подарунки.

Великі карі очі Андрійка заблищали від сліз.

-Так, мамусю, я хочу подарунків. Але також хочу поїхати до дідуся на іменини, погратися там з друзями та собачкою Бурчиком. Цього подарунка від Святого Миколая я точно не отримаю.

-А чому не отримаєш? – запитав батько.

-Смієшся з хворої дитини?! – обурився хлопчик. – Хіба мама відпустить мене в гості з температурою?

-То видужуй, – сказав батько. – Пий ліки і все буде добре.

-Якби ж то? – зітхнув хлопчик, аж Мурчик співчутливо муркнув.

-А ти попроси Миколая подарувати тобі ще один подарунок – одужання, – запропонувала матуся.

Андрійко задумався: він і так вже напросив цілу купу всього. А тоді вивів на аркуші паперу кострубатими літерами: «Святий Миколаю не даруй мені нічого (ну, може, тільки солодощі і обов’язково щось Мурчикові), зроби так, щоб я видужав і поїхав в гості до дідуся, до друзів і до собачки Бурчика»

Зранку, прокинувшись, Андрійко спершу глянув на підвіконник – листа не було. Тоді ковтнув соку, очікуючи болю в горлі. Але горло не боліло зовсім!

– Ура, Мурчику! – вигукнув хлопчик і кинувся на кухню. Там біля своєї мисочки поважно сидів котик в новому ошийнику.

-Ура! – вдруге вигукнув Адрійко, зрадівши, що чотирилапий друг отримав подарунок від Миколая.

-Андрійку, а чому ти не дивишся під подушку? – запитала мама.

-Матусю, я отримав вже свої подарунки, – промовив хлопчик.

-А може не всі? Ти все-таки подивись.

Андрійко заглянув під подушку. Там він знайшов цілу купу подарунків.

-Дякую Миколаю, – розчулено промовив хлопчик.

                                                                                                                Нестерович Світлана керівник гуртків:    

                                                                                                                                                  “Етикет” та “Юнкор”